(Не?)зручна жінка.
Привіт. Хочу почати свою історію не з початку, а з того моменту, який здався мені самим безпорадним і коли я зрозуміла, що нічого не можу зробити. Це було 1,5 роки тому, в перший день локдауну. Ви мене зрозумієте, тому що зараз знов така ситуація, коли ми переживаємо за своїх рідних. В цей день мій колишній чоловік добився через суд, щоб мені дали припис на 6 місяців не бачитись з дитиною і не підходити до мого помешкання. В той день я ДИВОМ попала в центр "Жіночі перспективи", де мені запропонували притулок, допомогу адвоката і психолога.
Зрозуміло, що моя історія довга до і після цього моменту. Але я хочу, щоб ключове в ній було те, щоб ми жінки з самого початку відчували свою цінність, свої бажання, вміли відстоювати свої кордони. І не боялися казати "мені так не подобається", "я цього не буду терпіти", щоб свої зауваження чоловік доносив в людській формі, не принижуючи нас, не знецінюючи, щоб ми не дозволяли собою маніпулювати і не намагалися бути "зручною" жінкою.
Бажаю всім нам поважати і любити себе!