Прислухайтесь до своїх дітей. Любіть їх такими, якими вони є.

Не розумію, як так трапилось – я не була безпомічною дитиною. Мені на той час було 23 роки, коли батьки закрили мене у будинку на декілька місяців і не випускали назовні. Це було важко усвідомлювати. Вони відгородили мене від навколишнього світу, від людей. Вони були проти того, щоб я йшла шляхом, який я обрала. Зараз, згадуючи те, що трапилось більше 20 років тому, мені стає і смішно, і сумно. Сумно, бо усе можна було подолати без такого сильного стресу для кожного. Смішно, що таке могло відбуватись зі мною у такому дорослому віці. У цій ситуації дорослими були і я, і мої батьки. Батьки мають розуміти, що стосунки із дітьми будуються на щирих розмовах і довірі, а не примусово, наказами, тиранією. Тому що, ламаючи дитину, вони руйнують зв‘язок із дитиною. Зв‘язок навіть той, що міг бути побудований раніше. Прислухайтесь до своїх дітей. Любіть їх такими, якими вони є. Дозвольте їм бути особистостями, мати право на власну думку, погляд, переконання.