Вірити і діяти.
Я ніколи раніше не знала нічого про насильство, його просто не було в моїй свідомості. Я росла щасливою, оточеною любов’ю дівчинкою. Мабуть тому я так довго не опиралась, бо не вірила, що це може бути зі мною. Адже в моїй реальності не було свідомого болю і жорстокості.
Моя історія любові... Зараз я чітко переконана, що це не була любов. Для мене любов - це про довіру, підтримку, опіку, захист, а в моїй історії це зробити найболючіше, адже він знав найвразливіші місця. Це історія нелюбові, це історія про те, що може статися з жінкою, яка перестає бути зручною. Коли людина, яка була самою близькою на словах, в реальності стає об’єктом для тваринної люті. Коли я зрозуміла, що не можу заспокоїти його, зупинити, ні сльози дитини, ні мої благання не мали ніякого значення для нього, тоді вирішила - потрібно рятувати дочку. До неї він такий же безжалісний, як і до мене. Я - усе що в неї є, і потрібно втікати. Моєю силою і стимулом стала донька. Ця маленька людина, в принципі нікому не потрібна, окрім мене, у цьому світі. Я зобов'язана перед нею бути сильною і витягнути нас обох, я їй потрібна, вона без мене не зможе, заради неї я готова на все. І вона - це те, що тримає мене.
Зараз я вже не розгублена, я прийняла повну відповідальність за своє життя, та життя доньки. Я вдячна тій дорозі, по якій мені довелося пройти. Я намагаюся по можливості лікувати душевні рани, вірити в людей. В мене нове життя, нові друзі, і головне – нові погляди на усе. Немає відчаю. Буває втома, але вже ніколи не страх. Зараз я молю бога про ті речі, що від мене не залежать, і дякую за все, що маю. А дякувати я маю за що… Тепер я не думаю, щаслива я чи ні. Я просто відчуваю спокій, безпеку, віру в майбутнє - і цього достатньо. Я, щоб не задумуватись про щастя, думаю так: я тут, на землі, в мене є життя, отже, я найщасливіша з людей. Я приклад того, що все погане закінчується, але за однієї умови - треба рухатись і вірити, навіть коли страшно, навіть коли ти не віриш у саму себе, складаєш план - рухаєшся і віриш. А вихід є завжди, навіть декілька, навіть коли ми не бачимо, це не означає що його або їх немає. Людина в силі змінити все, а що неможливо змінити, має призначення.
Головне не зупинятись, шукати, говорити, серед сотні людей знаходяться саме ті, що простягнуть руку підтримки. Головне вірити в себе і своє майбутнє і хотіти жити.