У його голові — я — принцеса, заручниця замку.
Коли настає момент, коли ти усвідомлюєш, що все життя, яке ти жила - це не твоє життя, бо ти жила його під маскою, в цей момент ти вирішуєш все змінити. Для мене таким переломним моментом став онкодіагноз. Ми були разом більше 25 років. Морально, психологічно разом. Зараз ми досі фізично - я ще не змогла піти від свого насильника, бо залежу від нього фінансово. Він все життя робив так, щоб я не працювала, не розвивалась, не заробляла. Будь-яку мою спробу він переривав насиллям та аргументами, що час мого життя має йти лише на нього та на дім. Я цілими дня прибирала, куховарила. У його голові - я - принцеса, заручниця замку, і весь мій світ має крутитись навколо цього замку і навколо нього. Я навіть гуляти не могла, він не відпускав мене нікуди з подругами, на зустріч однокласників. Виходити "у люди" я могла лише з ним. Його агресія розповсюджувалась на всі мої дії, зі своєї сторони, я завжди мала підлаштуватись, зробити так, щоб не зачепити його, хоча умови на які він реагував агресивно, завжди змінювались. Я ще не пішла, фізично, але психологічно вже ніколи не буде так, як колись, я стала сильнішою. Лиш не знайшла ще остаточного виходу, але я знаю, що він десь ось тут вже.